Життєва
перспектива
— спосіб усвідомленого, відносно структурованого засвоєння особистістю свого
майбутнього.
Життєву перспективу співвідносять з
потенційними можливостями особистості на конкретний час і в майбутньому.
Наявність перспектив наповнює життя людини глибоким смислом і є свідченням про
достатньо молодий її психологічний вік. Під час життєвих криз життєві
перспективи особистості звужуються, внаслідок чого вона стає вразливою, її стан
починає характеризуватися як депресивний.
Життєві плани — спосіб усвідомлення свого
ставлення до подій власного життя, підвищення своєї ролі у регулюванні
індивідуальної життєдіяльності (під час прийняття життєво важливих рішень).
Життєві плани можуть стосуватися професійного,
духовного, інтелектуального розвитку людини, сімейного благополуччя,
матеріального достатку, майбутнього дітей тощо. Відсутність або уявлення про
неможливість їх реалізації особистість сприймає як безвихідь.
Життєва мета — форма самопрогнозування,
ідеального уявлення бажаного майбутнього.
Вона є продуктом усвідомлення особистісних
потреб, які відтворюють найважливіші прагнення, інтереси людини. Йдеться про
напрям життєдіяльності, цілі якого планується досягти і який мобілізує
різноманітні зусилля людини.
Як правило, людина прагне того, що вважає
гідним. При цьому не варто братися за непосильні завдання, адже у кожного є
своя вершина. Але в межах своїх потенційних даних людина повинна зробити все,
на що здатна. Досягнення високої майстерності, гармонія в собі й у взаємодії із
середовищем є ідеальною метою.
На етапі зрілості людина починає віддавати
суспільству те, що отримала від нього протягом життя. Діалектична зумовленість
цього процесу є запорукою розвитку суспільства й особистості.
